Верифікаційні дослідження сталевих конструкцій
У цій статті підсумовано верифікаційні дослідження модуля сталевих балок і колон. Розрахункове ядро спочатку було розроблено в незалежному тестовому застосунку за залежностями норм, після чого кожну величину, що потрапляє у звіт, порівняно з ручним розрахунком. Також перевірено наскрізний процес (відкриття файлу → аналіз → звіт) і двомовне формування звітів. Щодо залежностей дивіться статтю Теоретичні основи проєктування сталевих конструкцій.
1. Тестова модель
| Елемент | Профіль / матеріал | Параметри |
|---|---|---|
| Балка | IPE A 100, S235 | Lb = 6000 мм (автоматично = довжина елемента), Cb за діаграмою моментів, прогин K = 300 |
| Колона | IPE A 100, S235 | KLx = KLy = 3000 мм (довжина поверху, K = 1) |
Каталожні значення IPE A 100: A = 880 мм², Ix = 1,41×10⁶ мм⁴, Iy = 1,31×10⁵ мм⁴, Sx = 28 800 мм³, Zx = 33 000 мм³, Zy = 7 500 мм³, Sy = 4 770 мм³, J = 7 700 мм⁴, Cw = 2,8×10⁸ мм⁶, h = 98, b = 55, tw = 3,6, tf = 4,7 мм. У цій моделі значення E = 2,1×10⁶ кг/см² із картки матеріалу використано як 205 940 МПа.
Використання IPE A 100 як колони з KL/r = 246 — не реалістичне проєктне рішення, а свідомий граничний сценарій: в одній моделі перевіряються гілка пружної втрати стійкості, попередження KL/r > 200 та правильне проходження малих значень несучої здатності по ланцюгу звіту.
2. Верифікація балки (зона пружної крутильно-бокової втрати стійкості)
| Величина | Звіт StatiCAD | Ручний розрахунок | Стан |
|---|---|---|---|
| Характеристики перерізу | A = 8,8 см², Ix = 141 см⁴, Wel = 28,8 см³, Wpl = 33,0 см³, ry = 1,22 см | Перерахунок одиниць каталожних значень | Точний збіг |
| Lp | 64 см | 1,76·12,2·√(205940/235) = 636 мм | Точний збіг |
| Lr | 283 см | rts = 14,5 мм; J·c/(Sx·h0) = 0,002866; Lr = 2833 мм | Точний збіг |
| Граничний стан | Пружна крутильно-бокова втрата стійкості | Lb = 600 > Lr = 283 см → пружна зона | Узгоджено |
| Cb | 1,93 | Станційні моменти комбінації 1,6G+Q: Mmax = 0,3711, MA = 0,0469, MB = 0,2210, MC = 0,1512 кНм; 12,5·0,3711/(2,5·0,3711 + 3·0,0469 + 4·0,2210 + 3·0,1512) = 1,928 | Точний збіг |
| Mn | 4,13 кНм | Lb/rts = 413,8; Fcr (Cb = 1) = 74,4 МПа; Mn = 1,928·74,4·28 800 = 4,132 кНм | Точний збіг |
| Vn | 49,74 кН | 0,6·235·(98·3,6) = 49,75 кН (Cv1 = 1) | Точний збіг |
| Прогин | f = 0,47 см ≤ L/300 = 2,00 см | 5/48·3670·600²/(2,1×10⁶·141) = 0,465 см | Точний збіг |
3. Верифікація правил Lb та Cb
У моделі з балок IPE 300 (S235) (рівномірно розподілене навантаження G = 1000 кг/м + Q = 500 кг/м) чотири різні варіанти обпирання порівняно з незалежним розрахунком, що працює зі станційними моментами скінченних елементів:
| Балка | Lb / Cb | φb·Mn (StatiCAD) | Незалежний розрахунок |
|---|---|---|---|
| Консоль 3 м | 3000 мм / 1,000 | 117,51 кНм | 117,51 кНм |
| Вторинна балка 6 м (обидва кінці врізані в середину прольотів головних балок) | 6000 мм / 1,136 | 90,65 кНм | 90,65 кНм |
| 6 м з простим обпиранням (обидва кінці шарнірні) | 6000 мм / 1,136 | 90,65 кНм | 90,65 кНм |
| 6 м із жорсткими кінцями | 6000 мм / 1,157 | 92,26 кНм | 92,26 кНм |
Вибір визначальної комбінації: коли на балку з простим обпиранням G прикладено як зосереджене навантаження в середині прольоту, а Q — як рівномірно розподілене, найбільший момент дає комбінація 1,6G+Q (105,54 кНм, Cb = 1,260, відношення потреби до несучої здатності 1,050). Визначальною ж є комбінація 1,2G+1,6Q (103,59 кНм, Cb = 1,229, відношення 1,057). Програма й незалежний розрахунок дають ту саму комбінацію та ті самі значення; для всіх балок різниця менша за 10⁻¹² кНм.
4. Віднімання штучної осьової сили, зумовленої зміщенням
Моделі з балками IPE 300 із розділу 3 (A, B, C) та модель IPE A 100 із 14 балок було розв’язано окремо — з увімкненими та вимкненими параметрами зміщення (Offset1/Offset2 і ексцентриситет) у Загальних параметрах проєкту. У таблиці наведено розрахункову осьову силу балки (кН) і відношення M–N–V; перший стовпець — розрахунок без віднімання частки.
| Балка | Зміщення ввімкнено, без віднімання частки | Зміщення ввімкнено, з відніманням частки | Зміщення вимкнено |
|---|---|---|---|
| З простим обпиранням (модель A) | 373,94 / 1,429 | 1,75 / 1,102 | 0 / 1,101 |
| Консоль (модель A) | 318,02 / 1,139 | 0 / 0,859 | 0 / 0,859 |
| Із жорсткими кінцями (модель A) | 332,09 / 1,258 | 1,75 / 0,967 | 0 / 0,838 |
| З простим обпиранням, що несе вторинну балку (модель B) | 721,07 / 2,702 | 1,75 / 2,070 | 0 / 2,068 |
| Із жорсткими кінцями (модель C) | 573,19 / 2,137 | 1,75 / 1,635 | 0 / 1,433 |
| Вторинна балка (модель C) | 287,68 / 1,092 | 1,34 / 0,840 | 0 / 0,839 |
| Модель IPE A 100 (14 балок) | 3,2–5,1 / не більше 0,203 | 0,03 / не більше 0,188 | 0 / не більше 0,158 |
- Залежність: у балці з простим обпиранням моделі A (12 частин) відношення осьової сили частини скінченного елемента до середнього моменту частини в завантаженнях G і Q на всіх 12 частинах дорівнює −3,9444 м⁻¹; за каталожним перерізом ck = 53,81 × (−15) / (8356 + 53,81 × 225) = −3,9444 м⁻¹. Залишок 1,75 кН узгоджується із залишком правила трапеції для 12 частин ((2/3)/12² = 0,46 %; 0,46 % × 373,9 кН).
- Залишкова різниця: різниця відношень за ввімкненого та вимкненого зміщення є лише в балках із жорсткими кінцями й лише в моменті (модель A: 84,81 / 74,49 кНм; модель C: 152,37 / 136,17 кНм). Ця різниця — вплив зміщення на жорсткість балки, вона не штучна. У балках із простим обпиранням і в консолях відношення двох випадків різняться щонайбільше на 0,002.
- Що не змінюється: у розв’язках із вимкненим зміщенням усі результати за балками точно збігаються з розрахунком без віднімання частки; результати за колонами в обох випадках не змінюються.
5. Верифікація колони (пружна втрата стійкості при згині)
| Величина | Звіт StatiCAD | Ручний розрахунок | Стан |
|---|---|---|---|
| rx, ry | 4,00 см, 1,22 см | √(I/A): 40,0 мм, 12,2 мм | Точний збіг |
| Найбільше KL/r | 245,9 та попередження «KL/r>200!» | 3000/12,2 = 245,9 > 200 | Точний збіг |
| Визначальна форма | Втрата стійкості при згині відносно осі y | Fey = 33,6 < Fex ≈ 361 < Fez ≈ 437 МПа | Узгоджено |
| φcPn | 23,36 кН | Fey = 33,6 МПа; Fy/Fe = 6,99 > 2,25 → Fcr = 29,5 МПа; Pn = 25,96 кН; φcPn = 23,36 кН | Точний збіг |
| φMny (слабка вісь) | 1,59 кНм | 0,9·min(235·7500; 1,6·235·4770) = 1,586 кНм | Точний збіг |
| Взаємодія | Рівн. 11.3b = 0,092, UYGUN | Pr/Pc = 0,024 < 0,2 → 11.3b; із округленими значеннями 0,090 | Узгоджено (округлення) |
6. Елементи сталевих ферм і прогонів
Втрату стійкості балки при стиску та взаємодію за рівн. 11.3, розтяг у колоні та інші типи перерізів (U, коробчасті, трубчасті, L) перевірено на моделі сталевих ферм і прогонів (84 сталеві балки, 27 стійок), побудованій на мурованій будівлі 10 × 8 м із чотирма стінами.
| Елемент | StatiCAD | Ручний розрахунок | Результат |
|---|---|---|---|
| Верхній пояс HE 100 A (панель L = 1000 мм) | φcPn = 416,0 кН | λ = 1000/25,1 = 39,8 → Fcr = 0,658^(0,19)·235 МПа → 0,9·Pn ≈ 416 кН | Точний збіг |
| Прогін IPE 120 (L = 3000 мм, N = 41,1 кН, стиск) | φcPn = 49,3 кН; відношення взаємодії 0,848 (рівн. 11.3a) | λ = 3000/14,5 = 207 → Fe = 47,4 МПа → Fcr = 0,877·47,4 МПа → φPn = 49,4 кН | Точний збіг |
| Розкіс L 50×50×5 (L = 1803 мм) | φcPn = 22,3 кН; при згині — пружна крутильно-бокова втрата стійкості | Imin (головна вісь) = 45 100 мм⁴, r = 9,69 мм → λ = 186 → φPn = 22,3 кН | Точний збіг |
| Розкіс CHS 88,9×4 | Mn = 6,79 кНм (текучість); φcPn = 190,0 кН | Mp = Fy·Z = 0,235·28 900; λ = 60 → φPn = 190 кН | Точний збіг |
| Розкіс RHS 80×80×4 | Mn = 8,15 кНм | Z (виведене) = (80·80² − 72·72²)/4 = 34 688 мм³ → Mp = 8,15 кНм | Точний збіг |
| Верхній пояс UPE 120 (Lb = 1068 мм > Lp = 989 мм) | Mn = 16,40 кНм, непружна крутильно-бокова втрата стійкості; Lr = 5207 мм | Mp = 16,52 кНм; оскільки Lb ненабагато перевищує Lp, Mn < Mp | Узгоджено |
| Стійки ферм (IPE 80, 27 шт.) | φcPn залежно від довжини стійки 86–155 кН; для розтягнутих стійок обчислено відношення за розтягом і взаємодію розтягу та згину | φtTn = 0,9·235·764 = 161,6 кН | Точний збіг |
7. Константа кручення та модуль пружності в скінченно-елементній моделі
На тій самій моделі ферм і прогонів (280 вузлів, 342 стрижні) константи кручення, що потрапляють до скінченно-елементної моделі, порівняно з каталожними значеннями:
| Профіль (елемент FEM) | J у FEM (м⁴) | Очікуване значення | Результат |
|---|---|---|---|
| Стійка IPE 80 | 7,0·10⁻⁹ | Каталог 0,70 см⁴ | Точний збіг |
| Стійка HE 100 A | 5,24·10⁻⁸ | Каталог 5,24 см⁴ | Точний збіг |
| Верхній пояс HE 120 A | 5,99·10⁻⁸ | Каталог 5,99 см⁴ | Точний збіг |
| Прогін IPE 120 | 1,74·10⁻⁸ | Каталог 1,74 см⁴ | Точний збіг |
| Розкіс L 50×50×5 (у каталозі немає J) | 3,96·10⁻⁹ | (h + b − t)·t³/3 = 0,396 см⁴ | Точний збіг |
| Розкіс RHS 80×80×4 (у каталозі немає J) | 1,7559·10⁻⁶ | Бредт: 2t(h − t)²(b − t)²/((h − t) + (b − t)) = 175,59 см⁴ | Точний збіг |
| Розкіс CHS 88,9×4 | 1,93·10⁻⁶ | Каталог 193 см⁴ | Точний збіг |
- Для перерізу RHS 80×80×4, призначеного залізобетонній балці, також використовується J = 1,7559·10⁻⁶ м⁴ (за Бредтом, точний збіг із каталогом). Наближення Сен-Венана J = A⁴/(4π²(I₂ + I₃)) для багатокутних перерізів є точним для круга; для суцільного квадратного перерізу воно відрізняється від точного значення приблизно на 8 %.
- З карткою матеріалу цієї моделі (2,1×10⁶ кг/см²) у скінченно-елементній моделі підтверджено модуль пружності сталі E = 2,0601·10⁸ кН/м² (206 010 МПа).
- Якщо проєкт зберегти у форматах .sy4 і .sbd та відкрити знову, усі значення J профілів і E залишаються незмінними; коли відкривається старий файл без запису J, J виводиться зі сталевого каталогу.
8. Труба, коробчастий профіль і кутик: перевірка за нормами та Посібником із застосування
Розрахункову товщину стінки труб і коробчастих профілів (ÇYTHYE 5.4.2: 0,93·t для елементів, зварених електроопором) та згин рівнополичного кутика відносно геометричної осі (ÇYTHYE 9.10.2(2)(i): момент текучості — 0,80 від моменту текучості відносно геометричної осі) перевірено за текстом ÇYTHYE (Офіційний вісник 15.02.2018, № 30333) та прикладами розв’язків Посібника з застосування ÇYTHYE Міністерства (2017):
| Перевірка | Еталон | StatiCAD | Різниця |
|---|---|---|---|
| Посібник, Приклад 9.8 — коробчастий 200×200×8 (ERW, S275), Mn | 110,0 кН·м (Wp = 400 см³) | 109,99 кН·м (Wp = 400,0 см³) | 0,0 % |
| Посібник, Приклад 9.10 — труба 219,1×10 (S275), Mn | 112,75 кН·м (Wp = 410 см³) | 112,64 кН·м (Wp = 409,6 см³) | −0,1 % |
| Посібник, Приклад 9.15 — L 160×160×14, Lb = 7 м, Cb = 1,14, Mn | 27,16 кН·м (див. примітку) | 25,37 кН·м | Прим. |
| L 100×100×10, Lb = 2 м, φMnx (геометрична вісь) | 6,16 кН·м (ручний розрахунок за ÇYTHYE 9.10) | 6,163 кН·м | 0,0 % |
У Прикладі 9.15 Посібника є арифметична помилка: передмножник Рівн. 9.69a 0,58·200000·160⁴·14·1,14/7000² = 24,76 кН·м, кореневий член √(1 + 0,88·(7000·14/160²)²) = 3,728; правильний результат Mcr = 24,76·(3,728 − 1) = 67,55 кН·м. У Посібнику записано 92,31 кН·м (= 24,76·3,728; «−1» забуто); з тим самим передмножником Приклад 9.14 (9.69b, «+1») 117,06 = 24,76·4,728 є правильним. З правильним Mcr значення Mn = (1,92 − 1,17·√(19,69/67,55))·19,69 = 25,37 кН·м збігається з результатом програми. 0,80·My = 19,69 кН·м збігається з Посібником.
9. Умова перерізу за Таблицею 9.3 TBDY
З E = 200 000 МПа, Fy = 235 МПа. Межі за ручним розрахунком: полиця 8,75 / 11,09; коробчастий 16,05 / 32,67; труба 32,34 / 59,57; стінка (Ca = 0) 71,47.
| Переріз | Рівень | Відношення (програма) | Межа (програма) | Ручний розрахунок | Результат |
|---|---|---|---|---|---|
| HEA200 | Високий | bf/2tf = 10,00 | 8,75 | 200/(2·10) = 10,0 | Не задовольняє |
| HEA200 | Обмежений | 10,00 | 11,09 | — | Задовольняє |
| HEA300 | Високий | 10,71 | 8,75 | 300/(2·14) = 10,71 | Не задовольняє |
| IPE300, N = 600 кН | Високий | h/tw = 35,01 | 53,97 | Ca = 600 000/(0,9·235·5381) = 0,527; 0,77·29,17·(2,93 − 0,527) = 53,97 | Задовольняє |
| RHS 200×200×8 | Високий | b/t = 23,88 | 16,05 | td = 7,44: (200 − 22,32)/7,44 = 23,88 | Не задовольняє |
| RHS 200×200×8 | Обмежений | 23,88 | 32,67 | — | Задовольняє |
| CHS 168,3×5 | Високий | D/t = 36,19 | 32,34 | 168,3/4,65 = 36,19 | Не задовольняє |
| L100×100×10 | Високий | b/t = 10,00 | 8,75 | 100/10 | Не задовольняє |
У двоповерховій рамній моделі (C11 і C31) для балок IPE A 100 знайдено bf/2tf = 5,85, h/tw = 20,72; для колон IPE 100 — 4,82 / 18,2. Оскільки для балок Lb = 6000 мм перевищує значення Lb,maks (491 / 971 мм), видано попередження про бічне розкріплення. Рядок звіту розміщено на сторінках балок і колон.
10. Осьова сила, збільшена на D (9.3.1.3(b))
Модель: двоповерхова рама з IPE 100 (колони S275), код системи C11 (DX = DY = 3), метод зсуву й вертикальних навантажень — скінченні елементи. У ручному розрахунку для кожної колони за осьовими силами від навантажень на двох кінцях скановано всі комбінації 1,2G + 1,0Q + 0,2S ± D(EX ± 0,3EY), ± D(0,3EX ± EY) та 0,9G ± D·E (включно із завантаженнями ексцентриситету) і знайдено найбільший стиск і розтяг. У 12 колонах з 12 значення програми збігається з ручним розрахунком точно (стиск; розтяг у кожній колоні 0).
| Колона | Осьова сила EX (кН, нижній кінець) | Nu програми (кН) | Nu ручного розрахунку (кН) | Nu/φPn | 9.12 основа | Визначальна комбінація |
|---|---|---|---|---|---|---|
| DHB01 | −0,069 | 1,664 | 1,664 | 0,059 | Так | G+nQ+0.2*S-X1-0.3*Y1 |
| DHB02 | 0,002 | 2,152 | 2,152 | 0,076 | Так | G+nQ+0.2*S+0.3*X1-Y1 |
| DHB03 | 0,051 | 1,840 | 1,840 | 0,065 | Так | G+nQ+0.2*S+0.3*X1-Y1 |
| DHB04 | −0,069 | 1,664 | 1,664 | 0,059 | Так | G+nQ+0.2*S-X1+0.3*Y1 |
| DHB05 | 0,002 | 2,152 | 2,152 | 0,076 | Так | G+nQ+0.2*S+0.3*X1+Y1 |
| DHB06 | 0,051 | 1,840 | 1,840 | 0,065 | Так | G+nQ+0.2*S+0.3*X1+Y1 |
| DHZ01 | −0,030 | 0,735 | 0,735 | 0,026 | Ні | G+nQ+0.2*S-X1-0.3*Y1 |
| DHZ02 | 0,001 | 0,976 | 0,976 | 0,034 | Ні | G+nQ+0.2*S+0.3*X1-Y1 |
У цій моделі сейсмічна осьова сила мала, тому перевірка виконується. На сторінках колон звіту розміщено рядок «TBDY 9.3.1.3(b)», а для колон, з’єднаних із фундаментом, додатково — рядки «TBDY 9.12» (Mp = 1,1·1,3·275·Zy; для IPE 100 Zy = 39,41 см³ → 15,50 кН·м).
11. Перевірки сильної колони та вузлів (9.3.2, 9.3.4)
Модель: двоповерхова рама з 3×2 колонами, прольотом 6 м (колона IPE 100, S275; балка IPE A 100, Fy = 440 МПа, Ry = 1,25), C11. Ручний розрахунок для кутової колони 1-го поверху DHB01:
| Величина | Ручний розрахунок | Програма |
|---|---|---|
| Mpr = 1,1·1,25·440·Wp (IPE A 100, ≈33,0 см³) | 19,96 кН·м | 19,96 |
| ℓn = 6000 − 2·100/2 | 5900 мм | 5900 |
| Vuc = 0,24 + 2·19,96/5,90 | 7,01 кН | 7,01 |
| ΣM*pc (M3) = 39,41·(275 − P/A)·2 колони | 21,6 кН·м | 21,58 |
| ΣM*pb (M3) = 19,96 + 7,01·0,100/2 | 20,31 кН·м | 20,32 |
| Відношення M3 / M2 (Wpz = 9,15 см³; Muv = Vuc·55/2) | 1,06 / 0,25 | 1,06 / 0,25 → Недостатній |
| Vup = 19,96/(98 − 4,7) − 19,96/3,0 | 207,3 кН | 207,3 |
| φRn = 0,6·275·(100·4,1 + 3·55·5,7²/98) | 76,7 кН | 76,7 (відношення 2,70; td = 7,9 мм) |
| Неперервність: 0,4·√(1,8·55·4,7·1,25·440/(1,3·275)) ; 55/6 | 10,7 ; 9,2 мм > tcf = 5,7 | Потрібна, t ≥ 4,7 мм |
| Бічне розкріплення: 0,02·440·55·4,7 | 2,27 кН | 2,27 |
У середніх колонах (дві балки X) відношення становить 0,53, а Vup = 414,7 кН (дві балки). Колони верхнього поверху, оскільки це найвищий поверх і виконується Pu < 0,3·Fy·Ag, звільнені за 9.3.3.1(a). Модель навмисно вибрано слабкою (колона IPE 100, балка 440 МПа): результат «Недостатній» та відповідні попередження також перевірено.
12. Елементи центричних в’язей (9.6)
У тій самій рамі система C13 (центричні в’язі високого рівня пластичності, D = 2). На осі y = 300 1-го поверху пара X (RHS100×100×5) і пара перевернутих V (RHS80×80×4, вершина посередині HB02); на осі x = 300 1-го поверху одна діагональ (RHS80×80×3); на 2-му поверсі пара, приєднана до середини колони (RHS100×100×5); S275, кінці шарнірні. Спочатку перевірено, що похила в’язь приєднується до вузлів двох поверхів: у EX вона сприймає осьову силу, її момент дорівнює нулю.
| В’язь | Схема (програма) | KL/i | Fcre (МПа) | P1 (кН) | Результат |
|---|---|---|---|---|---|
| HB11/HB12 | X | 6708/38,6 = 174 ≤ 200 | 57,3 | 112,3 | Таблиця 9.3: b/t 18,5 > 14,8 → Недостатня |
| HB13/HB14 | Перевернута V (балка HB02) | 4243/30,9 = 137 | 91,7 | 114,9 | Таблиця 9.3 → Недостатня |
| HB15 | Діагональ | 6708/31,3 = 214 > 200 | 37,8 | 36,2 | Недостатня; частка осі 0 % (одна в’язь) → попередження 9.6.1.2 |
| HZ11/HZ12 | K | 160 | 67,4 | 132,1 | Схема K → Недостатня |
Ручний розрахунок (HB11): KL/i = 6708/38,6 = 173,8; Fe = π²·200000/173,8² = 65,3 МПа; Ry·Fy/Fe = 1,4·275/65,3 = 5,9 > 2,25 → Fcre = 0,877·65,3 = 57,3 МПа; P1 = 1,14·57,3·1718 = 112,3 кН; T = 1,4·275·1718 = 661,4 кН; 9.6.6 стиск = 1,1·112,3 = 123,5 кН; Ae,потр = 661,4/(1,3·0,430) = 1183 мм². Результати точно збігаються з програмою. У парах X і перевернутої V на осі y = 300 частка стиску становить 46 % (відповідає). Позначка в’язі зберігається після збереження й повторного відкриття проєкту. На сторінках балок звіту розміщено рядки «TBDY 9.6». Те, що для трубчастих в’язей Таблиця 9.3 вимагає товстої стінки, відповідає нормам (межа b/t для в’язі високої пластичності 0,55·√(E/Fy)).
13. Колони та балки рами з в’язями (9.6.2 / 9.7.2)
Ту саму модель розв’язано спочатку за C13 (високий), потім за C32 (обмежений). Оскільки сейсмічні сили в моделі малі (осьова сила D·E в’язі 1–5 кН), частку механізму в колонах обмежено D·E (9.6.2.4), і розрахункова сила колони виявилася рівною D·E; саму частку механізму перевірено вручну:
| Елемент | Програма | Ручний розрахунок |
|---|---|---|
| DHB01 (300, 300) стиск механізму | 295,8 кН | верхній кінець HB12: T·sin θ = 661,4·300/√(600² + 300²) = 295,8 |
| DHB02 (900, 300) стиск механізму | 433,2 кН | верхній кінець HB11 295,8 + кінець V-балки HB02 ½·274,9 = 433,3 |
| HB02 незрівноважена сила перевернутої V (високий, механізм b) | Fz = 274,9 кН, Fh = 323,7 кН | (T − P2)·sin 45° = (423,3 − 34,5)·0,707 = 274,9; (T + P2)·0,707 = 323,7 |
| HB02 момент / поперечна сила без в’язей | 412,74 кН·м / 137,7 кН | PL/4 = 274,9·6/4 = 412,3 + власна вага 0,4; P/2 = 137,5 + 0,2 |
| HB02 обмежений (C32) | Fz = −19,4 кН (вгору) | Розтяг min(T; D·E) = 2,8 кН, стиск 0,3·Fcr·Ag ≈ 30,2 кН: (2,8 − 30,2)·0,707 = −19,4 |
HB02 (IPE A 100) з незрівноваженою силою: відношення 119 → Недостатня (балка для цієї в’язі надто мала; очікуваний результат). Балки осі з в’язями HB01, HB05, HB06 і HZ05 відповідають за обвідною D·E. На сторінках колон і балок звіту розміщено рядки «TBDY 9.6.2.2–9.6.2.4», «TBDY 9.6.2.4» і «9.6.4.1(c)».
Випадок, коли частка механізму менша за D·E: до тієї самої моделі на обох поверхах додано невагому сейсмічну масу 30 т на 8 колон (C13). Осьові сили D·E в’язей зростають до 70–384 кН (у HB15 384 кН > T = 324 кН). Якщо знак осьової частки колони від механізму та від пружної D·E протилежний або в’язі, що передає силу колоні в цьому напрямі, немає, використовується D·E:
| Колона | Механізм (необмежений) стиск/розтяг | Розрахункова N стиск/розтяг | N від D·E стиск/розтяг | Визначальне |
|---|---|---|---|---|
| DHB04 | 192,4 / 192,4 | 147,7 / 65,5 | 210,0 / 205,1 | У стиску механізм: у +Y HB15 розтягнута, T·sin θ = 324,0·0,447 = 144,9 + вертикальна 2,8 = 147,7 < 210 |
| DHB01 | 295,8 / 50,2 | 69,8 / 49,0 | 69,8 / 66,9 | У стиску межа D·E (295,8 > 69,8); у розтягу механізм: P1·sin θ = 112,3·0,447 = 50,2 − вертикальна 1,2 |
| DHB02 | 433,2 / 0 | 71,3 / 67,8 | 71,3 / 67,8 | У стиску межа D·E; у напрямі розтягу в’язь колоні силу не передає → D·E |
| DHB05, DHZ04, DHZ05 | 160–192 | = D·E | Вузол пари K: у механізмі T ≫ P1, у пружному вертикальні складові гасять одна одну → знак протилежний → D·E |
Осьова сила балки прольоту з в’яззю (9.6.2.4): у тій самій моделі (C13, D = 2) до HB01, HB02, HB05 і HZ05 приєднано в’язі, що працюють на розтяг і мають T значно більше за силу D·E: r = 1, осьова сила така сама, як у D·E. До HB06 приєднано лише HB15 (RHS80×80×3, T = 324,0 кН): у комбінації 0,9G − 0,3X1 + Y1 FDE = 2·(−184,32) − 0,6·(−25,5) = −353,3 кН (розтяг) → r = 324,0/353,3 = 0,917 (програма 0,917); N балки = 0,9·(−1,46) + 0,917·(2·8,06 − 0,6·(−2,08)) = 14,6 кН (програма 14,6; обвідна D·E 19,1 кН). Результати для обмеженого рівня пластичності (C32) не змінюються.
14. З’єднання в’язь–балка–колона (9.6.5)
Та сама модель, C13. Балка IPE A 100 (збережений Fy = 440 МПа, Wpl = 33,0 см³, Ry = 1,25), колона IPE 100 (S275, Ry = 1,3, Wpl,y = 39,4; Wpl,z = 9,15 см³).
| Балка / кінець | Програма | Ручний розрахунок |
|---|---|---|
| Балка 1,1·Ry·Mp | 19,97 кН·м | 1,1·1,25·440·33 000 = 19,97 |
| HB01 ліворуч (дві колони, сильна вісь) | ΣMp 31,00 → M = 19,97 кН·м | 2·1,1·1,3·275·39 410 = 31,00; min = 19,97 |
| HB06 ліворуч (дві колони, слабка вісь) | 7,20 кН·м | 2·1,1·1,3·275·9 150 = 7,20 |
| HZ05 ліворуч (лише нижня колона, найвищий поверх) | 15,50 кН·м | 1,1·1,3·275·39 410 = 15,50 |
| Балка з шарнірами на обох кінцях | Шарнірний → 0,025 рад (Додаток 9C) | — |
Правий кінець HB02, до якого в прольоті приєднуються в’язі перевернутої V, правильно не позначається. У попередженні аналізу та у звіті є рядки «TBDY 9.6.5».
15. Диафрагмова стійка та горизонтальна в’язь (9.10.3 / 9.10.4)
Та сама модель, C13. На 1-му поверсі в проліт 900–1500 × 300–900 у площині перекриття додано одну в’язь (RHS80×80×4). Програма розпізнала її як горизонтальну в’язь і не включила до перевірок центричних в’язей; п’ять балок, приєднаних до її кінців, стали балками системи горизонтальних в’язей, а на осі пари K 2-го поверху стійкою стала HZ04 поза прольотом з в’яззю.
| Елемент | Повністю жорстка диафрагма | Напівжорстка диафрагма |
|---|---|---|
| HB16 горизонтальна в’язь, N від D·E | 0,0 кН (відношення 0,13) | 28,5 кН (відношення 1,37, Недостатня) |
| HB04, N від D·E | 19,5 кН | 119,7 кН |
| HZ04 стійка, N від D·E | 20,7 кН | 48,6 кН |
У повністю жорсткій диафрагмі осьова сила горизонтальної в’язі дорівнює нулю, і програма попереджає; це очікувана поведінка. У звіті є рядки «TBDY 9.10.3 / 9.10.4». Межа: охоплюються всі балки, приєднані до вузла горизонтальної в’язі (включно з балками сусідніх прольотів) (у запас).
16. В’язь лише на розтяг (9.7.4.3, 9.10.4)
Та сама модель, C32 (обмежений рівень пластичності, D = 2). Пару X HB11 / HB12 (RHS100×100×5) на 1-му поверсі спочатку виконано як звичайні в’язі, потім як в’язі лише на розтяг.
| Величина | Звичайна X | X лише на розтяг |
|---|---|---|
| Осьова сила EX у HB11 / HB12 (кН, + стиск) | −114,8 / +119,1 | −84,5 / +86,7 (A/2: частка осі зменшується) |
| Період моди 2 | 0,5038 с | 0,5067 с |
| Перевірка елемента HB11 | З втратою стійкості при стиску відношення 1,49 | Tu = 186,4 кН, 0,90·Fy·Ag = 425,2 кН, відношення 0,44 |
| Межа KL/i, стиск за 9.7.5 | 200; 123,5 кН | 300; 0 |
| Розтяг D·E у HB11 | 257,5 кН | 373,6 кН |
Ручний розрахунок (HB11, 0,9G + X1 + 0,3Y1): NE(HB11) = −84,52 − 0,3·33,21 = −94,48 кН; NE(HB12) = 86,72 + 0,3·20,07 = 92,74 кН; оскільки cos θ обох в’язей однаковий, f = (94,48 + 92,74)/94,48 = 1,982 (програма 1,9815); Tu = 1,982·94,48 − 0,9·0,94 = 186,4 кН (програма 186,38). Якщо вибрати C13, обидві в’язі за 9.6.4.3 стають Недостатніми й видається попередження; якщо HB12 зробити звичайною в’яззю, HB11 стає Недостатньою через «немає пари». Позначка зберігається після збереження й повторного відкриття проєкту, результати точно такі самі.
Горизонтальна в’язь лише на розтяг (C32, напівжорстка диафрагма): додано HB17 (900,900 → 1500,300; RHS80×80×4), що перетинає HB16 (900,300 → 1500,900).
| Випадок | HB16 | HB17 |
|---|---|---|
| Звичайна X (9.10.4 D·E, з втратою стійкості при стиску) | Nстиск 47,1 кН, відношення 2,19 (Недостатня) | Nстиск 36,1 кН, відношення 1,70 |
| X лише на розтяг | Tu = 55,35 кН (D·E), f = 1,311, відношення 0,35 | Tu = 55,35 кН, f = 4,217, відношення 0,35 |
| HB17 звичайна, HB16 сама лише на розтяг | Немає пари → Недостатня | — |
Ручний розрахунок (HB16, D = 2, EY + 0,3EX): NE,16 = 2·(−16,29) + 0,6·(−16,61) = −42,55 кН; NE,17 = 2·8,90 + 0,6·(−7,64) = 13,22 кН; у квадратному прольоті ваги однакові, тому f = 55,77/42,55 = 1,311; Tu = 1,311·42,55 − 0,9·0,47 = 55,4 кН.
17. Хорда диафрагми (9.10.2)
Та сама модель і три прямокутні перекриття на обох поверхах (300–2100 × 300–900), C32, повністю жорстка диафрагма. Проліт 1500–2100 дерев’яний: оскільки цей край не сталевий, у землетрусі X хордою вважається лише HB06 на x = 300; у землетрусі Y хордою є сталеві HB01, HB02, HB04, HB05 на осях y = 300 і 900. Незалежний розрахунок виконано за тією самою формулою з силами передачі, наданими програмою (маса перекриття рівномірна).
| Поверх / землетрус | F (кН) | Mmax програма (кН·м) | Mmax незалежний (кН·м) | Замикання (кН·м) | T (кН) |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 / X | 420,7 (колона −11,8; в’язь 432,6) | 1236,4 | 1236,4 | 58,6 | 68,5 |
| 1 / Y | 418,8 (колона 84,0; в’язь 334,8) | 1011,9 | 1011,7 | 56,5 | 167,9 |
| 2 / X | 173,4 | 137,6 | 136,8 | 42,7 | 7,6 |
| 2 / Y | 172,7 | 412,7 | 412,6 | 7,0 | 68,5 |
У напівжорсткій диафрагмі результати збігаються з розбіжністю 1–2 %.
18. Просторова покрівельна ферма (9.10.4)
Модель: до моделі з розділу 17 на 2-му поверсі на осі x = 2100 додано сталеву плоску ферму (пояс HE 100 A, решітка IPE 80) і сталеву ламану покрівлю над 300–1500 × 300–900. Елементи плоскої ферми до перевірки не потрапили; групу покрівлі визначено як тривимірну: 62 сталеві балки (IPE 200 / 160 / 120, UPN 120) і 11 стійок перевірено за D·E, 9 балок виявилися Недостатніми (напр., HZ49 IPE 200: Nстиск = 278,3 кН, M = 20,0 кН·м, відношення 1,17). Для стійки DHZ12 (HE 100 A, S235) розтяг D·E 126,7 кН / (0,90·235·2124 = 449 кН) = 0,28 (програма 0,28).
19. Оцінка
Усі величини ланцюга балки та колони, що потрапляють у звіт, зокрема перевірки елементів ферм і прогонів та інші типи перерізів, точно збігаються з ручним розрахунком. Умови Розділу 9 TBDY 2018 (переріз, сили, збільшені на D, сильна колона, перевірки вузлів, центричні в’язі, хорда диафрагми) також підтверджено ручним та незалежним розрахунком. Те, що у звіті поруч із результатом друкуються й проміжні величини (Lp, Lr, Cb, KL/r, граничний стан, визначальна комбінація), дає змогу інженеру легко перевірити кожен результат.
Усі результати, отримані за допомогою програмного забезпечення, обов’язково мають перевірятися відповідальним інженером.