Проєктування сталевих балок і колон
У цій статті описано користування модулем проєктування сталевих балок і сталевих колон StatiCAD. Розрахунки виконуються за TBDY 2018 та ÇYTHYE (турецькі норми проєктування, розрахунку та будівництва сталевих конструкцій — підхід YDKT): для балок — згин (включно з крутильно-боковою втратою стійкості), зсув, комбінований вплив і прогин; для колон — втрата стійкості при осьовому стиску та комбінований вплив осьової сили й двовісного згину. Зусилля в перерізах беруться з власного скінченно-елементного розв’язку програми разом з обвідними значеннями та комбінаціями навантажень, яким вони відповідають. Залежності дивіться в статті Теоретичні основи проєктування сталевих конструкцій, порівняння з ручним розрахунком — у статті Верифікаційні дослідження сталевих конструкцій. Покроковий розв’язок двоповерхової сталевої будівлі з центричними в’язями високого рівня пластичності наведено в статті Приклад розрахунку: сталева рама з центральними в'язями.
У яких версіях? Розрахунки сталевих конструкцій доступні у версіях StatiCAD Ultimate і StatiCAD Hybrid.
Сфера застосування: розрахунок несучої здатності виконується для профілів двотаврових/H (IPE, IPN, HEA/HEB/HEM, HD/HL/HP), U (UPN, UPE), коробчастих (RHS, SHS), трубчастих (CHS) і рівнополичних L. У балках перевіряється також втрата стійкості при осьовому стиску, а в колонах і стійках ферм — осьовий розтяг (розділи 4 і 5). Профілі T і нерівнополичні кутики не розраховуються; у звіті вони позначаються як «desteklenmiyor» (не підтримується). Сталеві кроквяні ферми та прогони можна побудувати, як описано в статтях Майстер кроквяних ферм і Автоматичні прогони між фермами. Розрахунок холодноформованих профілів (C, Z, Sigma тощо) виконується в модулі Легкі сталеві конструкції.
1. Загальний порядок роботи
- Змоделюйте будівлю звичайним способом (балки — як горизонтальні армопояси, колони — як вертикальні армопояси).
- Відкрийте вікно Властивості елемента, який буде сталевим, і за допомогою кнопки Вибрати переріз призначте профіль у формі Вибір заводського перерізу (розділ 2). Разом із профілем до елемента записується і сталевий матеріал (S235 тощо).
- У цьому ж вікні позначте тип проєктування елемента як «Сталь» (розділ 3) і натисніть «ОК».
- Запустіть аналіз. Перевірки сталевого проєктування виконуються автоматично наприкінці аналізу.
- У дереві вибору звіту позначте групу Звіти за сталевими елементами і сформуйте звіт (розділ 9).
Якщо елементу призначено профіль, але тип проєктування «Сталь» не позначено, елемент потрапляє в модель зі сталевим перерізом (вага, жорсткість, тривимірний вигляд), проте до перевірки сталевого проєктування не входить.
2. Бібліотека заводських профілів і призначення перерізу
Форма Вибір заводського перерізу відкривається кнопкою Вибрати переріз у вікнах балки (Властивості балки) та колони (Властивості колони).
| Поле форми | Призначення |
|---|---|
| Тип виробництва | Гарячекатані (за замовчуванням): гарячекатані профілі. Cold Formed: холодноформовані профілі (модуль легких сталевих конструкцій). |
| Категорія | У режимі гарячекатаних: Усі / I-Wide Flange / Channel / Tee / Angle / Pipe / Tube. |
| Поле пошуку | Фільтрує за назвою (напр., «IPE 3»). |
| Попередній перегляд | Переріз вибраного профілю креслиться з реальною геометрією; наводяться основні розміри та характеристики перерізу. |
| Матеріал... | Вибір класу сталі (S235, S275, S355 тощо). Якщо не вибрано, використовується клас сталі за замовчуванням. Матеріал призначається елементу разом із перерізом. |
| Призначити | Записує профіль і матеріал у відкрите вікно елемента; переріз також додається до бібліотеки перерізів проєкту, а зображення перерізу створюється для звітів. |
| Переріз, визначений користувачем... | Переходить до шляху з перерізом, визначеним користувачем, замість заводської бібліотеки. |
Ту саму форму можна відкрити і з балки, і з колони; призначення виконується тому елементу, з вікна якого її відкрито. Призначений профіль зберігається в бібліотеці проєкту й переноситься разом із файлом.
3. Вибір типу проєктування
| Елемент | Вікно | Варіант |
|---|---|---|
| Балка | Властивості балки → група типу проєктування | Сталь (поряд із варіантами Залізобетон / Мурування / Деревина) |
| Колона | Властивості колони → група типу проєктування | Сталь |
Після позначення варіанта й натискання «ОК» тип проєктування елемента зберігається як сталевий; наприкінці аналізу ці елементи потрапляють до перевірки сталевого проєктування, а в дереві звітів з’являється група Звіти за сталевими елементами.
4. Розрахунок сталевої балки
| Перевірка | Норма | Пояснення |
|---|---|---|
| Згин | ÇYTHYE, Розділ 9 | Текучість, непружна та пружна крутильно-бокова втрата стійкості; межі Lp і Lr обчислюються та наводяться у звіті. Визначальний граничний стан вказується у звіті. |
| Зсув | Розділ 10 | Vn = 0,6·Fy·Aw·Cv |
| Комбінований вплив | Розділ 11 | Перевірка взаємодії згину, осьової сили та зсуву |
| Осьовий стиск | Розділи 8 і 11.3 | Осьова сила балки приймається стискальною (при розтягу — із запасом надійності); перевіряються несуча здатність при втраті стійкості φcPn із довжиною елемента між вузлами (для похилого елемента — фактична довжина) та взаємодія осьової сили й згину (рівн. 11.3a/b). Може бути визначальною в поясах і розкосах кроквяної ферми. |
| Прогин | Експлуатаційна придатність | Перевірка f ≤ L/K; у звіті відображається рядком «Sehim f = ... ≤ L/K = ...» (прогин). |
Довжина бокового закріплення Lb: якщо поля бокового закріплення (Le) у вікні властивостей елемента залишено автоматичними, береться довжина балки L (між кінцевими вузлами); якщо значення введено вручну, використовується воно. Якщо в проміжних точках балки є бокове закріплення (наприклад, вторинна балка, що врізається, або діагональний зв’язок), введіть у поле Le найбільшу незакріплену довжину.
Коефіцієнт поправки моменту Cb: Cb (ÇYTHYE, рівн. 9.1) обчислюється окремо для кожної комбінації навантажень за діаграмою моментів скінченно-елементного розв’язку. Оскільки Cb змінюється залежно від комбінації, визначальною є не комбінація з найбільшим моментом, а комбінація з найбільшим відношенням потреби до несучої здатності; у звіті розрахунковий момент, назва комбінації та Cb належать саме цій комбінації.
- Для консольних балок (один кінець не з’єднаний з колоною, стіною чи іншою балкою) приймається Cb = 1,0 (ÇYTHYE 9.1(e)).
- Якщо в поле Le введено довжину, коротшу за довжину балки, приймається Cb = 1,0 (із запасом надійності).
- Кінець вторинної балки, що врізається в головну балку, вважається опорою; Cb обчислюється за діаграмою моментів.
Граничний прогин K: задається для кожного елемента в тому самому місці, що й вибір K прогину для дерев’яних балок (за замовчуванням K = 300; залежно від вибору 200 / 150 / значення, введене вручну). Прогин обчислюється за експлуатаційним моментом (G+Q або G+S без коефіцієнтів); для консольної балки використовується еквівалент зосередженого навантаження на кінці.
5. Розрахунок сталевої колони
| Перевірка | Норма | Пояснення |
|---|---|---|
| Осьовий стиск | Розділ 8 | Втрата стійкості при згині в осях x та y і крутильна втрата стійкості для двоосесиметричного перерізу; Fcr і φcPn (φc = 0,90) за визначальною пружною критичною напругою. Визначальна форма втрати стійкості вказується у звіті. |
| Гнучкість перерізу | Таблиця 5.1A | Перевіряються межі b/2tf полиці та hw/tw стінки. Елемент із гнучким перерізом і стискальним зусиллям чітко позначається у звіті як «narin enkesit» (гнучкий переріз) і вважається недостатнім; перевірки на розтяг, згин і зсув усе одно виконуються. |
| Відношення гнучкості | Рекомендація ÇYTHYE | Якщо KL/r > 200, у звіті виводиться червоне попередження «KL/r>200!». |
| Комбінований вплив | Розділ 11.3 | Осьовий стиск + двовісний згин: Рівн. 11.3a (Pr/Pc ≥ 0,2) або 11.3b; використане рівняння вказується у звіті. |
| Осьовий розтяг | Розділи 7 і 11.3 | Для обвідної розтягу в колонах і стійках ферм — текучість брутто-перерізу φtTn = 0,90·Fy·Ag і взаємодія розтягу та згину (рівн. 11.3a/b); у звіті наводиться визначальна взаємодія (стиск або розтяг). Розрив нетто-перерізу належить до проєктування з’єднань. |
Ефективна довжина втрати стійкості KL: за замовчуванням береться довжина колони в межах поверху (висота поверху та різниці нижньої/верхньої позначок), приймається K = 1,0. Вводячи значення вручну в поля Le вікна Властивості колони, можна окремо задати довжину втрати стійкості для кожної осі.
6. Комбінації навантажень
Підхід розрахунку — YDKT (LRFD) (φb = φc = φv = 0,90). Зусилля беруться з обвідної комбінацій YDKT за ÇYTHYE (1,4G; 1,2G + 1,6Q + 0,5S; 1,2G + 1,6S + 1,0Q; за наявності вітру 1,2G + 1,0Q + 0,5S + 1,6W та 0,9G + 1,6W) і сейсмічних комбінацій програми (при землетрусі 1,2G, Q не менше 1,0). Ці комбінації не змінюють список комбінацій навантажень проєкту; вони використовуються лише в сталевому проєктуванні. Назва комбінації, що дає обвідну, відображається у звіті поруч із зусиллям.
Рядок в аналітичних попередженнях “Çelik kiriş/kolon tasarımında rüzgâr birleşimleri yok” (у проєктуванні сталевих балок/колон немає комбінацій вітру) повідомляє, що в проєкті не визначено вітрове завантаження. У списку комбінацій за замовчуванням (TBDY) вітру немає; щоб вітер враховувався в розрахунку, виберіть визначені завантаження та комбінації на вкладці Комбінації навантажень.
7. Умови Розділу 9 TBDY
У проєктуванні за TBDY 2018 сталеві елементи, крім перевірок ÇYTHYE, перевіряються також за наведеними нижче умовами пластичності та несучої здатності. Результати записуються у звіті елемента з номером відповідного пункту (див. розділ 9).
7.1 Код несучої системи (Таблиця 4.1, група C)
У списку Загальні параметри проєкту → TBDY2018 → Тип будівлі → Виберіть… містяться несучі системи сталевих будівель (C11–C33). Якщо вибрати рядок і натиснути Застосувати для напрямів X та Y, а потім Застосувати значення типу будівлі, значення R, D, найнижчий допустимий клас висоти будівлі (BYS) і рівень пластичності заповнюються автоматично (наприклад, C11: R = 8, D = 3, BYS ≥ 3, високий рівень пластичності; C31: R = 4, D = 2,5, BYS ≥ 7, обмежений). У змішаних системах (C21, C22) елементи сталевої рами вважаються такими, що мають обмежений рівень пластичності.
Якщо в проєкті є важкі сталеві елементи, а код системи не вибрано з групи C, у попередженнях аналізу з’являється інформаційний рядок. Якщо вибрано C12, C14 або C21, що включають рами з ексцентричними в’язями та з в’язями, що не втрачають стійкості, програма попереджає, що перевірки зв’язної балки та в’язі, що не втрачає стійкості, в ній відсутні.
7.2 Умова пластичності перерізу (Таблиця 9.3)
У сталевих колонах і сталевих балках, принаймні один кінець яких передає момент, відношення ширини до товщини полиці, висоти до товщини стінки та діаметра до товщини стінки труби обмежуються залежно від рівня пластичності (високий: λhd, обмежений: λmd; рівень береться з вибраного коду системи C, а за його відсутності — з параметра пластичності проєкту). Елемент, що не задовольняє умову, позначається як Недостатній; рядок «TBDY Tablo 9.3» у звіті елемента показує відношення та межі. Приклад: у S235 полиці HEA200 і HEA300 (bf/2tf ≈ 10) перевищують межу високої пластичності (8,75) і задовольняють межу обмеженої (11,09). Для балок із шарнірами на обох кінцях (поза рамою, що передає момент) ця умова не перевіряється.
7.3 Відстань між бічними розкріпленнями балки (9.2.8.1)
Полиці сталевих балок, що передають момент, мають бути бічно розкріплені з кроком не більше Lb = 0,086·iy·E/Fy (високий) або 0,17·iy·E/Fy (обмежений) (IPE300, S235: 2,45 м / 4,85 м). Як довжину бічної втрати стійкості балки програма бере довжину елемента або значення, введене у властивостях балки; у разі перевищення це зазначається у звіті елемента та в попередженнях аналізу (елемент не вважається недостатнім). Для полиці, що працює спільно із залізобетонною плитою, ця умова не перевіряється; для нижньої полиці потрібне проміжне розкріплення.
7.4 Осьова сила, збільшена на D (9.2.6, 9.3.1.3(b))
Кожна сталева колона, крім звичайної перевірки, перевіряється також на осьову силу стиску й розтягу від сейсмічних комбінацій, збільшених на D, без урахування згинальних моментів: Nu ≤ φPn, Tu ≤ φTn = 0,90·Fy·Ag. Використовуються сейсмічні комбінації програми (1,2G + 1,0Q + 0,2S ± E, 0,9G ± E); множаться на DX / DY лише горизонтальні сейсмічні завантаження (значення Таблиці 4.1, якщо вибрано код C, інакше D проєкту; для жорсткого підвалу — D підвалу), вертикальний сейсмічний вплив не множиться. Колона, що не задовольняє умову, позначається як Недостатня; рядок «TBDY 9.3.1.3(b)» у звіті елемента показує відношення Nu/φPn і Tu/φTn. Верхня межа з 9.2.6 «не береться більшою за силу, узгоджену з механізмом текучості» не застосовується (у запас). Стійки ферм у цій перевірці не беруть участі.
7.5 Розрахункові зусилля для з’єднання з фундаментом (9.12)
Для сталевих колон, що спираються на фундамент (1-й поверх або перший поверх над жорстким підвалом), звіт елемента наводить міцності, потрібні для проєктування опорної плити та анкерів: осьовий стиск і розтяг D·E, поперечні сили та згинальний момент M = min(1,1·Ry·Fy·Wp; момент D·E) (9.12.4(b), YDKT). Значення мають інформаційний характер; опорна плита в програмі не проєктується.
7.6 Сейсмічні внутрішні зусилля: скінченно-елементний розв’язок
Важкі сталеві балки та колони отримують сейсмічні внутрішні зусилля лише зі скінченно-елементного розв’язку; у класичному методі зсуву сейсмічні завантаження (EX/EY) у скінченно-елементній моделі не розв’язуються. Тому якщо в проєкті є важка сталева балка чи колона, програма під час аналізу застосовує метод зсуву й вертикальних навантажень як скінченні елементи та записує в попередження аналізу інформаційний рядок.
7.7 Колони міцніші за балки (9.3.2)
У сталевих рамах високого рівня пластичності, що передають момент, у верхньому вузлі кожної сталевої колони для двох осей згину окремо вимагається ΣM*pc/ΣM*pb > 1,0 (Рівн. 9.7). M*pc = Wp·(Fy − Puc/Ag) беруть для сталевих колон під вузлом і над ним (Puc: стиск D·E за 9.3.1.3(b)); M*pb = 1,1·Ry·Fy·Wp + Vuc·dc/2 беруть для кожної сталевої балки, що передає момент у вузол (пластичний шарнір вважається на грані колони). Балки, приєднані до колони під кутом не більше 45° до напряму XK1–XK2, є рамою сильної осі (M3). Балка з шарнірним кінцем момент не передає. Колона, що не задовольняє умову, позначається як Недостатня; колона верхнього поверху або одноповерхової будівлі з Pu < 0,3·Fy·Ag звільняється (9.3.3.1(a)). Винятки 9.3.3.1(b) і 9.3.3.2 програма не перевіряє. У рамах обмеженого рівня пластичності ця умова не вимагається (9.4.1.5).
7.8 Зона зсуву та пластина неперервності (9.3.4.2, 9.4.2.2, 9.3.4.3)
У вузлі, де балки передають момент на сильну вісь сталевої колони двотаврового/H-перерізу, перевіряється зона зсуву: Vup = ΣMuc/(db − tbf) − ΣMuc/Hort (для обмеженого рівня пластичності замість Muc береться розрахунковий момент балки), φv·Rn = 1,0·0,6·Fy·dc·tw·(1 + 3·bcf·tcf²/(db·dc·tw)). Якщо міцності недостатньо, у звіті наводяться потрібна сумарна товщина стінки та товщина підсилювальної пластини; перевіряється також умова tmin ≥ u/180. Якщо полиця колони не задовольняє Рівн. 9.14a/9.14b, на рівні полиць балок потрібна пластина неперервності (t ≥ товщини найтовщої полиці балки). Це вимоги до деталі з’єднання: колона недостатньою не вважається, видається попередження аналізу та рядок звіту. У звіті також наводяться бічна розкріплювальна сила вузла (9.3.6(a), 0,02·Fy·Afb) і потрібні міцності болтового стику верхньої колони (9.3.5).
7.9 Розрахункові зусилля для з’єднань (9.3.4.1)
На кінці балки, що передає момент на сталеву колону, звіт балки наводить Mpr = 1,1·Ry·Fy·Wp, Vuc = Vd(1,2G + 0,5Q + 0,2S) + ΣMpr/ℓn (ℓn: проліт між гранями колон) та Muc. Якщо визначено моментне з’єднання кінця балки (KM1–KM3, Додаток 9B), перевіряється і саме з’єднання; якщо не визначено, звітуються лише ці потрібні несучі здатності, і слід застосувати деталь з Додатка 9B, придатність якої доведено. Подробиці див. у статті Проєктування сталевих з’єднань.
7.10 Межі границі текучості (9.2.3.1(a))
В елементах, від яких очікується нелінійна поведінка (балка рами, що передає момент, в’язь), має бути Fy ≤ 355 МПа, а в колонах несучої системи горизонтальних навантажень — Fy ≤ 460 МПа (крім колон рам обмеженого рівня пластичності, що передають момент). Елементи, що перевищують ці межі, перелічуються в попередженнях аналізу.
8. Сталеві в’язі (TBDY 9.6 / 9.7)
8.1 Визначення в’язі
В’язі рами з центричними в’язями креслять як сталеві балки: на вкладці Загальні властивостей балки вибирають тип елемента Сталь і позначають прапорець Сталева в’язь (TBDY 9.6/9.7). В’язь похила: позначки кінців (Ліва / Права верхня позначка) вводяться відносно верхньої позначки поверху. Наприклад, для в’язі на поверсі висотою 3 м, що йде від низу до верху поверху, один кінець дорівнює −300 см, а інший — 0. Кінці зазвичай задаються шарнірними на вкладці Шарнір. Вибір зберігається у файлі. У разі множинного вибору, якщо в різних елементах значення різні, прапорець відображається сірим і, якщо його не чіпати, зберігається.
Для кожної в’язі програма виконує таке:
- Визначення схеми: за тим, де кінці розташовані — у перерізі колони, у прольоті балки чи посередині поверху, — визначає діагональну, X-подібну, V-подібну, перевернуту V-подібну або K-подібну схему.
- Гнучкість: KL/i ≤ 200 (для V / перевернутої V-схеми обмеженого рівня пластичності — 4·√(E/Fy)).
- Довжина втрати стійкості в X-подібній в’язі: якщо дві в’язі накреслено цілісними й вони перетинаються посередині, а в Контролі геометрії ввімкнено параметр Автоматично з’єднувати балки, що перетинаються/торкаються, у скінченно-елементній моделі, перетин у скінченно-елементній моделі з’єднується спільним вузлом, а довжина втрати стійкості приймається 0,5·L. Ця довжина використовується і для гнучкості та очікуваної міцності на втрату стійкості (Fcre, P1), і для міцності на стиск (φPn). Якщо параметр вимкнено або для балки довжину втрати стійкості введено вручну, використовується ця довжина; лише в в’язі, що працює тільки на розтяг, залишається повна довжина.
- K-схема: в’язь, приєднана до середини колони, не допускається (9.6.4.2 / 9.7.4.2).
- Переріз: застосовуються межі Таблиці 9.3 для в’язей.
Якщо гнучкість, K-схема або Таблиця 9.3 не задовольняються, в’язь стає Недостатньою. У звіті додатково наводяться осьові сили D·E, сили механізму (T, P1, P2), потрібні міцності кінцевого з’єднання (9.6.6) і потрібна ефективна площа нетто (9.6.3.4). У системі високого рівня пластичності для в’язей на тому самому поверсі й плановій осі перевіряється, що стиснуті в’язі сприймають 30–70 % горизонтальної сили (9.6.1.2); вісь з однією діагоналлю цю умову не задовольняє, і видається попередження. Для в’язей відстань між бічними розкріпленнями балки та прогин не перевіряються.
8.2 Колони та балки рами з в’язями (9.6.2 / 9.7.2)
Програма окремо перевіряє колони та балки, на які в’язі передають зусилля; якщо умова не виконується, елемент стає Недостатнім, а підстава записується в рядку TBDY 9 звіту.
- Колона (кінець в’язі у вузлі колони або на кінці V-балки; враховуються в’язі цього вузла та вищих поверхів): для високого рівня пластичності замість сейсмічної осьової сили використовуються сили механізму в’язей (для розтягнутої в’язі T = Ry·Fy·Ag, для стиснутої P1 або P2; 9.6.2.2). Ця частка не перевищує D·E (9.6.2.4). Якщо механізм і пружний розв’язок дають у колоні сили протилежних напрямів або в’язі, що передає силу колоні в цьому напрямі, немає, використовується D·E. Для обмеженого рівня пластичності застосовуються комбінації D·E (9.7.2). Моменти беруться з обвідної D·E.
- Балка прольоту з в’яззю (у прольоті в’язі або у вузлі на її кінці, в одній площині): перевіряється за обвідною D·E; за Таблицею 9.3 з пластичністю в’язі вимагається, навіть якщо балка має шарніри на обох кінцях. При високій пластичності сейсмічна частка осьової сили балки зменшується на відношення сили механізму (T, P1/P2) приєднаних до балки в’язей до сили D·E (відношення не більше 1; якщо одна з приєднаних в’язей розтягнута і T велике, залишається D·E). Момент і поперечна сила беруться з обвідної D·E (у запас).
- Балка V / перевернутої V-схеми: вільно оперта балка без урахування в’язей; вертикальне навантаження + незрівноважена сила в’язей. Для високого рівня: розтяг T, стиск P1 / P2; для обмеженого: розтяг min(Ry·Fy·Ag; D·E), стиск 0,3·Fcr·Ag. Для обмеженого додатково виконується перевірка лише на вертикальне навантаження (9.7.4.1(d)). У точці приєднання в’язі полиці вважаються бічно розкріпленими (9.6.4.1(b)); забезпечити це в деталі має користувач.
Елементи рами, не пов’язані з в’язями, та диафрагмові стійки в цій перевірці не беруть участі.
8.3 З’єднання балки з колоною у вузлі з в’яззю (9.6.5)
Лише для систем високого рівня пластичності: якщо кінець балки шарнірний, у звіті зазначається, що потрібна деталь (Додаток 9C), яка забезпечує поворот щонайменше 0,025 рад. Якщо з’єднання жорстке, наводиться момент, який воно має передати: менше з 1,1·Ry·Mp балки та 1,1·Ry·ΣMp колон у вузлі. Це інформаційний рядок; деталь з’єднання в програмі не проєктується.
8.4 Горизонтальна в’язь і диафрагмова стійка (9.10.3 / 9.10.4)
В’язь у площині перекриття також задається прапорцем Сталева в’язь у вікні балки, обидва кінці задаються на одній позначці; програма за позначками кінців розпізнає її як горизонтальну в’язь і не застосовує правил вертикальних в’язей. Горизонтальна в’язь, балки, приєднані до її кінця, та балки на осі вертикальної в’язі поза прольотом з в’яззю (стійки) перевіряються за сейсмічними комбінаціями, збільшеними на D; якщо умова не виконується, вони стають Недостатніми.
За припущення повністю жорсткої диафрагми елементи в площині перекриття сейсмічної осьової сили не сприймають; у такому разі програма попереджає, і слід вибрати напівжорстку диафрагму.
8.5 В’язь, що працює лише на розтяг (9.7.4.3)
У вікні балки під прапорцем Сталева в’язь позначається прапорець Лише розтяг. На тому самому поверсі й тій самій осі мають бути задані дві в’язі, що працюють лише на розтяг, із протилежним нахилом (X-подібні або парні); в’язь без пари стає Недостатньою. У ході аналізу програма зменшує осьову площу цих в’язей удвічі (дві в’язі разом дають жорсткість однієї розтягнутої в’язі) і в кожній комбінації навантажень передає сейсмічну частку в’язі, що працює на стиск, розтягнутій в’язі. В’язь перевіряється лише на розтяг (0,90·Fy·Ag), межа гнучкості — KL/i ≤ 300. У системі високого рівня пластичності в’язь лише на розтяг не допускається (9.6.4.3): елемент стає Недостатнім. Ефективна площа нетто, потрібна для розриву нетто-перерізу, наводиться у звіті; її слід забезпечити в деталі з’єднання.
Горизонтальні в’язі в площині перекриття також можна позначити як такі, що працюють лише на розтяг: у такому разі дві в’язі, що перетинаються в плані (X), рахуються як пара, а в’язь, що перетинається без пари, стає Недостатньою; розрахункова сила за 9.10.4 — це розтяг, переданий із сейсмічних комбінацій, збільшених на D (заборона для високої пластичності та KL/i ≤ 300 стосуються лише рам із вертикальними в’язями).
8.6 Хорда диафрагми (9.10.2)
Для кожного поверху й напряму землетрусу програма розглядає перекриття як горизонтальну балку, навантажену силами, які воно передає колонам, стінам і в’язям, знаходить момент у площині перекриття і обчислює зусилля хорди як T = C = M/B (B: глибина диафрагми) (комбінації 9.2.5, без D). Хордою вважаються сталеві балки на зовнішньому краї диафрагми, паралельному напряму землетрусу; зусилля хорди додається до осьової сили балки, і балка перевіряється повторно; якщо умова не виконується, вона стає Недостатньою. Для залізобетонного перекриття стиск у крайньому волокні (межа 0,20·fck) і додаткова розтягнута арматура наводяться в попередженні аналізу. Якщо елемент на краю не сталевий (дерев’яний, залізобетонний), перевірка хорди не виконується; зусилля видно в попередженні. План вважається прямокутним; для планів з виступами чи великими отворами результат наближений.
8.7 Просторова покрівельна ферма (9.10.4)
Групи, створені майстрами покрівлі та ферм, елементи яких не лежать в одній вертикальній площині (наприклад, покрівля, в якій кроквяна нога, прогін і конек створені разом), вважаються просторовою покрівельною фермою; сталеві балки та стійки ферм цієї групи перевіряються за сейсмічними комбінаціями, збільшеними на D (за невиконання умови — Недостатні). Ферми в одній площині залишаються у звичайному проєктуванні.
9. Звіти
Після аналізу в дереві вибору звіту з’являється група Звіти за сталевими елементами:
| Звіт | Зміст |
|---|---|
| Розрахунки сталевих балок | Поверх за поверхом, по одному блоку на балку: назва перерізу; матеріал (Fy); характеристики перерізу (A, Ix, Wel, Wpl, ry); Lb, Cb, Lp, Lr; розрахунковий момент (із комбінацією, що дає обвідну), Mn, відношення та визначальний граничний стан; розрахункова поперечна сила, Vn і відношення; комбінований вплив; рядок прогину; Результат: Yeterli / Yetersiz (достатньо / недостатньо) |
| Розрахунки сталевих колон | Характеристики перерізу (A, Ix, Iy, rx, ry); KLx, KLy, найбільше KL/r (за потреби — попередження); осьова сила (з комбінацією), φcPn, відношення та визначальна форма втрати стійкості; моменти у двох осях та їхні несучі здатності; рівняння взаємодії та його значення; Результат |
У кожному блоці елемента під перевіркою ÇYTHYE розміщено рядки Розділу 9 TBDY (Таблиця 9.3, 9.3.1.3(b), 9.12, центральна в’язь 9.6, 9.6.2.2–9.6.2.4, 9.6.5, 9.10.2). Виконані перевірки позначаються зеленим UYGUN (відповідає), невиконані — червоним X. Звіти формуються турецькою, коли мова програми — турецька, а в інших мовах — англійською.
10. Тривимірний вигляд
Балки й колони з призначеним профілем креслляться в тривимірному вікні з реальною геометрією перерізу (стінка–полиця двотавра/H, коробка, труба, зовнішній контур холодноформованого профілю). Елементи без призначеного профілю відображаються як прямокутні призми. Зображення перерізів також додаються до таблиць перерізів у звітах.
11. Важливі примітки
- Для елементів із гнучким перерізом (колони та балки з осьовим стиском) метод ефективної площі не застосовується. Для елемента зі стискальним зусиллям сторона стиску не проходить (коефіцієнт взаємодії 99, пояснення «narin enkesit», результат – Недостатній); характеристики перерізу, несучі здатності на згин і зсув та перевірка на розтяг усе одно наводяться у звіті. Результат ніколи не показується мовчки як «безпечний».
- У розрахунку балки Cb обчислюється за діаграмою моментів кожної комбінації; для консолі та для короткої Lb, введеної вручну в поле Le, приймається 1,0 (див. розділ 4).
- Для довжини втрати стійкості колони приймається K = 1,0; для інших умов обпирання введіть значення K·L вручну в поля Le.
- Модуль пружності сталевого матеріалу зчитується з бібліотеки матеріалів; неважливо, чи він визначений у кг/см², чи в МПа (одиниця розпізнається автоматично як у проєктуванні, так і в скінченно-елементній моделі; у формі матеріалу показано одиницю рядка E сталі). Для сталевих записів у бібліотеці E = 200 000 МПа (ÇYTHYE); у старих проєктах копія картки могла залишитися зі старим значенням (205 940 МПа) – у такому разі виберіть матеріал із бібліотеки заново.
- Спосіб виготовлення труб і коробчастих профілів (ÇYTHYE 5.4.2): на вкладці Загальні параметри проєкту → Вибір норм у полі Виготовлення труб/коробчастих профілів за замовчуванням позначено ERW (електрозварювання опором): характеристики перерізу обчислюються за розрахунковою товщиною стінки td = 0,93·t. Для труб, виготовлених дуговим зварюванням під флюсом або гарячою обробкою, зніміть позначку (td = t). Вибір зберігається разом із проєктом і застосовується до всіх елементів труб і коробчастих профілів. Якщо позначку знято, у проєктуванні використовуються значення A, I і Wel з таблиці профілів (каталожні); вони збігаються зі значеннями скінченно-елементної моделі та таблиці характеристик перерізу у звіті. Wpl і J, яких у каталозі немає, обчислюються з геометрії за припущення радіуса заокруглення ro = 2t. Коли ERW позначено, у каталозі немає значень для 0,93·t, тому всі характеристики обчислюються з геометрії; у такому разі значення I у рядку елемента виходить меншим, ніж у таблиці (наприклад, 662 і 677 см⁴ для RHS120×120×8).
- Якщо в Загальних параметрах проєкту позначено параметри зміщення (Offset1/Offset2, ексцентриситет), жорстка діафрагма створює в балках осьову силу, якої насправді немає (318–721 кН у прикладах з IPE 300). Програма віднімає цю частку при проєктуванні балок; вимикати ці параметри не потрібно. Оскільки вплив зміщення на жорсткість балки зберігається, у балках із жорсткими кінцями моменти в розв’язках із ввімкненим і вимкненим зміщенням можуть відрізнятися (див. Теоретичні основи проєктування сталевих конструкцій, розділ 9.1).
- Рама з ексцентричними в’язями (TBDY 9.8), в’язь, що не втрачає стійкості (9.9), і композитна колона (9.11) не входять до сфери програми. Підсилення площі нетто в програмі не проєктується; потрібна площа наводиться у звіті. Про з’єднання кінців в’язей, кінців балок і бази колон див. статтю Проєктування сталевих з’єднань.
12. Поширені запитання
У дереві звіту не видно групи «Звіти за сталевими елементами». Група з’являється, якщо в проєкті є хоча б одна балка або колона з позначеним типом проєктування «Сталь» і після аналізу. Переконайтеся, що у вікні властивостей елемента позначено варіант «Сталь» і що аналіз виконано повторно.
У звіті написано «Profil katalogda bulunamadı». Назву перерізу, призначену елементу, не вдалося знайти точно в бібліотеці заводських профілів (наприклад, назву перерізу змінено вручну). Призначте переріз повторно через форму Вибір заводського перерізу.
У звіті написано «desteklenmiyor» (не підтримується). Елементу призначено профіль T або нерівнополичний кутик; таких перерізів немає в перевірці сталевих елементів. Елемент із U-профілем також позначається як непідтримуваний, якщо полиця некомпактна. Призначте підтримуваний профіль (двотавровий/H, U, коробчастий, трубчастий, рівнополичний L).
Несучі здатності вийшли значно меншими або більшими, ніж очікувалося. Спершу порівняйте рядок характеристик перерізу у звіті (A, Ix, Wpl) із таблицею профілів; потім перегляньте значення Lb, Cb і KL — бокове закріплення або довжину втрати стійкості могли ввести вручну. Узгодженість граничного стану балки (текучість / непружна / пружна крутильно-бокова втрата стійкості) з Lp і Lr можна побачити у звіті.
Сталева балка або колона в тривимірному вигляді виглядає прямокутною. Елементу не призначено профіль. Призначте профіль, виконавши кроки з розділу 2.
Чи може той самий елемент мати і сталеву, і залізобетонну перевірку? Ні; тип проєктування вибирається один. Елемент потрапляє до перевірки того модуля, тип якого позначено.