Перейти до основного вмісту

Теоретичні основи окремих фундаментів

Ця стаття підсумовує статті норм, формули та рішення щодо застосування, на яких ґрунтується розрахунок окремих фундаментів у StatiCAD. Одиниці: кН, м, кН/м² (ґрунт), кНм; матеріал МПа; арматура мм, мм². Про користування див. Проєктування окремих фундаментів, про перевірочні розрахунки — Перевірочні розрахунки окремих фундаментів.

інформація

Джерела: TS 500:2000 ст. 3, 7, 8,1, 8.3.1, 9,1, 10,1, 10,3; TBDY 2018 4.10.3, 16,7–16,8; підручник, Розділ 12 «Фундаменти» (поправочні коефіцієнти Рівн. 16.8a).

1. Впливи та комбінації​

  • Сили, що діють на фундамент, — це результати завантажень (станів) на нижньому кінці колони першого поверху: N (стиск +), MX, MY і VX, VY у локальних осях фундаменту. MX створює ексцентриситет у напрямку x (ex = MX / N; якщо +, тиск зростає на грані +x).
  • Якщо колону накреслено в скінченноелементній моделі з ексцентриситетом, сила діє у вузлі скінченних елементів; моменти переносяться в центр перерізу: M′ = M + N·(xвузол − xпереріз).
  • Розрахункові комбінації — це комбінації проєкту. Горизонтальні сейсмічні завантаження збільшуються за TBDY 4.10.3 на max(1; 0,6·D) (у будівлі з легкої сталі — D). Додатково складається експлуатаційна комбінація G+Q.
  • Вага фундаменту та засипки — з коефіцієнтом G комбінації: Wf = γb·A·H (γb = 25 кН/м³), засипка Wd = γd·(Df − H)·(A − Aколони).
  • Сили на підошві: Nt = N + kG(Wf + Wd), MXb = MX + VX·H + N·xk (xk: відстань від центра перерізу колони до центра фундаменту).

2. Тиск на ґрунт (розв’язок K і Y: жорсткий фундамент)​

  • Фундамент жорсткий, тиск на ґрунт лінійний і не сприймає розтягу (TS 500 10.3.1).
  • Повний контакт (6|ex|/Bx + 6|ey|/By ≤ 1): σ = Nt/A ± MXb·x/Iy ± MYb·y/Ix.
  • Частковий контакт: чисельно знаходиться пара (кут n, t) площини σ = k·max(0, n·p − t), що задовольняє рівновагу Nt, ex, ey (точне обрізання багатокутника та інтеграл). Якщо рівнодійна лежить поза підошвою, повідомляється про перекидання (повний відрив).

3. Тиск на ґрунт (розв’язок S: оболонка + Вінклер)​

  • Підошва фундаменту ділиться чотирикутними оболонками (крок сітки ≤ agboyu, 0 = 25 см; 8–60 комірок на напрямок). Лінії розподілу проходять через краї фундаменту, грані колони, центр перерізу та вузол колони скінченноелементної моделі. Комірки в проєкції колони мають E × 100 (жорстка зона).
  • У кожному вузлі вертикальна пружина Вінклера ki = ks·Ai (Ai: площа впливу вузла); горизонтальні та крутильні степені вільності закріплені. Матеріал оболонки Ec = 3250√fck + 14000 МПа, ν = 0,2; оболонці вага й маса не задаються.
  • Після розв’язку кожного завантаження беруться вузлові тиски pi = ks·(−Uz,i) і приймаються рівномірними в прямокутнику впливу.
  • Перевірка рівноваги: Σ Fi·xi = MX + Σ Fi·xвузол (і для y). Вертикальна нев’язка Σ Fi − N (половина власної ваги колони, що припадає на вузол основи) приймається у вузлі та додається до розрахункового N. Для завантаження, що не задовольняє рівновагу, використовується жорсткий лінійний розподіл.
  • У комбінаціях вузлові тиски лінійно підсумовуються з тими самими коефіцієнтами; момент від горизонтальної сили × H додається за лінійним розподілом; вага фундаменту та засипки є рівномірним тиском (рівномірне навантаження на плиті Вінклера не створює згину).
  • У скінченноелементному модальному розрахунку фундамент S подається жорсткими еквівалентними пружинами Y.
  • Ґрунт лише на стиск. Якщо в площі комбінації (разом з вагою) є розтяг, фундамент розв’язується знову локально в тій самій сітці. Плита: прямокутні тонкі плитні елементи ACM (степені вільності вузла w, ∂w/∂x, ∂w/∂y; у проєкції колони D × 100), вузлові пружини ki = ks·Ai. Навантаження: у вузлі колони рівнодійна площі Fz = Σ piAi, Mx = Σ piAi(xi − xd), My = Σ piAi(yi − yd) і рівномірна вага фундаменту та засипки. Ітерація за активною множиною: пружина вузла, осідання якого стало меншим за нуль (відрив), вилучається, а той, що знову потрапив у стиск, повертається; доки множина контакту не перестане змінюватися (щонайбільше 60 розв’язків; оскільки задача опукла, розв’язок єдиний). У вузлі, що відірвався, сумарний тиск дорівнює нулю. Якщо рівновага результату (Σ piAi = Fz + q·A, моменти) не виконується в межах 10⁻⁶, використовується лінійне поле й видається попередження. Сили комбінацій не змінюються (звичайне припущення розрахунку окремого фундаменту: перерозподіл у надбудові не враховується).

4. Коефіцієнти пружин розв’язку Y​

kz = ks·A, kθX = ks·(Ixx cos²α + Iyy sin²α), kθY = ks·(Ixx sin²α + Iyy cos²α)

Ixx = BxBy³/12, Iyy = ByBx³/12, α — кут фундаменту. Ці значення відносяться до центру фундаменту. Фундамент як жорстке тіло з’єднаний із вузлом основи колони в скінченноелементній моделі; горизонтальне переміщення та кручення закріплені. Якщо вузол зміщений від центру фундаменту (колону накреслено від краю або фундамент розміщено з ексцентриситетом) або прямокутний фундамент повернуто, пружина у вузлі — не діагональна, а повна матриця 3×3. Оскільки осідання точки основи w = Uz + θX·Y − θY·X (X, Y: положення точки відносно вузла), K = ks∫[1, Y, −X]T[1, Y, −X] dA:

Kzz = kz, KzθX = kz·dy, KzθY = −kz·dx, KθXθX = kθX + kz·dy², KθYθY = kθY + kz·dx², KθXθY = −ks·(Ixy + A·dx·dy)

(dx, dy) = центр фундаменту − вузол; Ixy = (Iyy − Ixx)·sinα·cosα. Якщо ексцентриситету немає, а фундамент квадратний або не повернутий, матриця діагональна (значення вище). Якщо вузол зміщений від центру, задання лише діагоналі втрачає зв’язок між вертикальним навантаженням і поворотом, а також жорсткість повороту від ексцентриситету (kz·d²). При перенесенні в SAP2000 та сама матриця передається як точкова пружина зі зв’язками.

5. Перевірка ґрунту (TBDY 16.7–16.8)​

  • Комбінації з коефіцієнтами / сейсмічні: qmax ≤ qt = qk/γRv, γRv = 1,4. За вибором ефективна площа qo = Nt/((Bx − 2|ex|)(By − 2|ey|)).
  • Експлуатаційна комбінація: qmax ≤ σem.
  • Якщо qk вручну не задано, а задано c′ або φ′, обчислюється для кожної комбінації за Рівн. 16.8a: коефіцієнти несучої здатності Nc, Nq, Nγ і поправки на форму (sc = 1 + (B/L)(Nq/Nc), sq = 1 + (B/L)tanφ, sγ = 1 − 0,4B/L), глибину (k = Df/B або arctan(Df/B)), нахил навантаження (m = (2 + B/L)/(1 + B/L)), нахил ґрунту й нахил підошви; при ґрунтових водах — питома вага з урахуванням зважування.
  • Зсув (TBDY 16.8.4): Vth ≤ Rth + 0,3 Rpt, дренований Rth = Nt·tanδ/γRh (tanδ за замовчуванням 0,6; γRh = 1,1), недренований Rth = Ac·cu/γRh.

6. Зусилля в перерізах та арматура (TS 500 10.3)​

  • Критичний переріз — грань колони. Розрахунковий тиск (тиск на ґрунт − рівномірна вага), що діє на вільне тіло за перерізом, підсумовується точним інтегралом по багатокутнику: момент на грані та поперечна сила. Від’ємний момент на грані дає верхню арматуру.
  • Поперечна сила: Vd ≤ Vcr = 0,65·fctd·b·d; верхня межа Vd ≤ 0,22·fcd·b·d.
  • Продавлювання (TS 500 8.3.1): Vpd = N − Fa ≤ Vpr = γ·fctd·up·d (Fa: розрахунковий тиск усередині периметра продавлювання). Периметр на відстані d/2 від грані колони; у прямокутної колони γ = 1/(1 + 1,5(ex + ey)/√(bxby)), у круглої γ = 1/(1 + 2e/(d + D)); ексцентриситет e = Md/Nd.
  • Арматура на згин у кожному напрямку; найменший відсоток 0,002 (за замовчуванням b·H), крок ≤ 250 мм; діаметр — з кандидатів вікна Вибір арматури. Стрижні нижнього ряду x: dX = H − захисний шар − ØX/2, dY = H − захисний шар − ØX − ØY/2.
  • Найменші розміри (TS 500 10.3.2): розмір у плані ≥ 0,7 м, площа ≥ 1,0 м², товщина ≥ 250 мм і ≥ консоль/4.
  • Анкерування випусків колони (TS 500 9.1): lb = 0,12(fyd/fctd)Ø ≥ 20Ø; наявна довжина H − захисний шар − ØX − ØY.

7. В’язєві балки (TBDY 16.8.5)​

  • Осьова сила Nb = 0,10·SDS·Nk (Nk: найбільша осьова сила колон на кінцях у розрахункових комбінаціях фундаменту).
  • У розтягу працює лише сталь (Nb/fyd, порівну на дві грані); у стиску Nb ≤ 0,85·fcd·Ac.
  • Власна вага (1,4G) у прольоті із защемленими кінцями: на опорі qL²/12, у прольоті qL²/24; арматура Nb/(2fyd) + M/(0,9·d·fyd), щонайменше 0,5 % брутто; найменший переріз 300 × 300, хомути Ø8/200.

8. Розрахункові припущення​

  • Ексцентриситет продавлювання e = Md/Nd; коефіцієнт 0,4 на Рисунку 8.3 TS 500 належить до проміжного поверху безбалкового перекриття.
  • fctk — з Таблиці 3.2 TS 500; для класу, якого немає в таблиці, 0,35√fck.
  • Розрахунковий тиск = тиск на ґрунт − рівномірна вага (при повному контакті збігається з чистим тиском; при частковому вага береться на її справжньому місці).
  • Пружини Y і S у глобальному аналізі лінійні (сприймають розтяг): оскільки комбінації є лінійною сумою завантажень, нелінійний контакт у глобальну модель не переноситься. У розрахунку ґрунт не сприймає розтягу (K/Y — жорсткий частковий контакт, S — місцевий плитний розв’язок лише на стиск). Горизонтальної пружини ґрунту немає; у push-over основа защемлена.
  • У змішаному фундаменті (стрічка + окремий) класичний розрахунок приймає колони над стрічковим фундаментом защемленими. У спільному аналізі будівлі та фундаменту вузли стрічки утримуються вертикальними ґрунтовими пружинами; опір ґрунту повороту навколо осі стрічки (на одиницю довжини ks·b³/12) додається як пружина повороту на обидва кінці кожної частини фундаментної балки: k = ks·b³/12·L/2, глобальний блок Rx–Ry дорівнює k·e·eT (e: одиничний вектор осі частини в плані); за винятком вузлів у слідi окремого фундаменту. У вузькій стрічці цей опір малий, і колона над стрічкою в цьому напрямку поводиться майже як шарнірна; оскільки припущення про защемлення в класичному розрахунку може занижувати сейсмічні сили окремих фундаментів, програма видає попередження в змішаному проєкті при класичному розрахунку.
  • У спільному аналізі вузли стрічкового фундаменту та в’язєвої балки в межах слідa підошви окремого фундаменту з’єднуються з фундаментом жорстким в’язевим стрижнем (у класичному розв’язку й розв’язку з ґрунтовими пружинами — з вузлом основи колони, в оболонковому — з найближчим вузлом оболонки); пружини ґрунту цих вузлів вилучаються. Розрахункові сили пов’язаного фундаменту (N, MX, MY) у кожному завантаженні беруться із сумарної скінченноелементної реакції фундаменту (класичний: реакція опори; ґрунтові пружини: сила в пружині 3 × 3; оболонка: рівнодійна вузлових пружин), горизонтальні сили — від колони. Для масштабованих завантажень, що не проходять через скінченноелементний розв’язок (наприклад, вертикальне сейсмічне Ez = (2/3)·SDS·G), реакція масштабується тим самим коефіцієнтом. Фундамент без зв’язку розраховується за силами нижнього кінця колони.